Асафетида

Асафетида (хінг, ілан, ферула смердюча, смола смердюча, поганий дух, чортів кал, асмаргок, смердючий палець) цінується за лікувальні властивості та пікантний гострий смак.

У кулінарії зазвичай використовується в малих кількостях для додання аромату солоним, гострим (зрідка солодким) стравам. Дуже підсилює травлення, усуває відрижку та гази, підвищує апетит і тонізує організм, з успіхом замінюючи цибулю та часник, але не залишаючи запаху. Астафетиду обов’язково додають в бобові, коржи, страви з рису та різних овочів.
Перед вживанням рекомендується нагріти в олії.
Смак сирої астафетиди, не змішаної з рисовим борошном, набагато різкіший, ніж у суміші.

Аджван

Аджван також називають ажгоном, айованом, індійським, коптським або ефіопським кмином. Його смугасте червоно-коричневе насіння за формою нагадує велике насіння селери, а за ароматом – різку та їдку версію чебрецю.
Аджван є також ліками, які використовують (зокрема в Індії) як засіб для лікування діареї, метеоризму та інших шлункових розладів. Іноді насіння аджвану жують цілими, але частіше ліки вживають у вигляді «води омум» – близької родички тієї кропової води, якою знімають шлункові кольки у немовлят.
Сьогодні кулінарне застосування аджвану обмежене, але іноді він спливає в рецептах індійських закусок і пряних страв, наприклад коржів паратха. Входить аджван і в страви з нутового борошна (бесана), зокрема в закуску бесан сів: апетитну, помірно гостру локшину з бесану, яку їдять під час свята Дівалі. Іноді в індійських рецептах під виглядом аджвану фігурує любисток. У будь-якому випадку насіння цих рослин продаються цілими і перед використанням їх швидше розчавлюють, ніж розтирають.
Англо-індійське «Повне повчання для індійського господаря і кухаря» (The Complete Indian House-Keeper and Cook, 1888) рекомендує робити домашню «воду омум» з розрахунку 1 фунт (453,5 г) насіння аджвану на дві пляшки води об’ємом одна кварта кожна (1 англійська імперська кварта = 1,14 л).
Аджван вважався хорошим засобом при ревматизмі, артриті та (в суміші з теплим молоком, часником і кунжутною олією) болю у вухах. Ним також лікували астму, кашель та інші респіраторні захворювання, використовували при неприємному запаху з рота. Деякі популярні керівництва з аюрведичної медицини рекомендують для полегшення мігрені загортати невелику кількість насіння аджвану в сигаретний папір і курити їх. Ті, що не палять, можуть досягти такого самого ефекту, наносяччи на лоб пасту з подрібненого насіння аджвану.

М’ята перцева

Різновидів рослини безліч, найпопулярнішою вважається м’ята перцева (Mentha piperita), що має найкращий склад корисних речовин з ідеально м’ятним смаком і запахом.

М’ята перцева в кулінарії

Листя м’яти, що додають стравам освіжаючий смак і аромат, популярні в якості спеції у кулінарів усього світу.
Особливою популярністю користується чай з м’ятою – спеція передає напою безліч корисних властивостей, робить його освіжаючим.
Свіжу м’яту як зелень додають в овочеві та м’ясні салати. Популярно її використання у фруктових салатах, а також в десертах – починаючи від м’ятного морозива і шербету, закінчуючи листочком свіжої м’яти, яким вінчають абсолютно будь-яку солодку страву.
В перших стравах нею приправляють овочеві, м’ясні, курячі супи та бульйони.
У багатьох країнах свіжу м’яту додають до пікантних страв з баранини, яловичини та птиці.
З давніх часів відомо поєднання м’яти з динею і копченим м’ясом.
М’ятні соуси практично до будь-яких страв – хіт англійської кухні. Також англійці люблять шоколад із м’ятою. Її часто додають в сири і страви із сиру (творогу). Спеція – прекрасний інгредієнт начинок. М’яту можна зустріти в маринованих баклажанах, квашеній капусті, вареннях.
У сучасній кухні можна виявити м’яту навіть у рибних стравах.
Традиційно в російській кухні її використовують в квасах, збитнях, медовухах, пряниках, льодяниках. Досі вважається, що додавання листочків м’яти в свіже молоко попереджає його прокисання.
В Узбекистані свіжу м’яту використовують в салатах, на її настої готують тісто для коржів.
М’ята – улюблениця кулінарів при приготуванні солодких напоїв: компоти, морси, киселі, сиропи, джулепи, лікери, настойки, крюшони, мохіто…
У східній кухні м’ята також дуже популярна. Наприклад, може служити гарніром в суміші з іншими травами або овочами. Вона зустрічається серед інших трав, доданих до юдейського великоднього ягняти, або подається з йогуртом, зеленню, огірками. У південно-європейських країнах м’ята часто поєднується з тістом і сиром (пасти, сири).
Суха мелена м’ята широко використовується в при виготовлення борошняних виробів, особливо в випічці.
Рослина зустрічається в складі сумішей спецій. Найкраще застосовувати свіжу м’яту, але можна висушувати і зберігати в скляному, щільно закритому посуді в темному місці.

Харчова цінність в 100 грамах:

Білки – 3,75 г
Жири – 0,94 г
Вуглеводи – 6,89 г
Калорійність – 70 ккал

Зміст вітамінів: А – 212 мкг, В1– 0,082 мг, В2– 0,266 мг, В3– 0,338 мг, В6– 0,129 мг, В9(фолієва кислота) – 114 мкг, С – 31,8 мг, РР – 1,706 мг.
Зміст макро- і мікроелементів: калій – 569 мг, кальцій – 243 мг, магній – 80 мг, фосфор – 73 мг, натрій – 31 мг, залізо – 5,08 мг, марганець – 1,176 мкг, цинк – 1,11 мг, мідь – 329 мкг.
У м’яті міститься велика кількість ефірної олії (в листі – до 2,75%, в квітках – до 6%), що є джерелом ментолу. Крім того, до її складу входять естрогени, дубильні речовини, жирні кислоти, аргінін, бетаїн та фітостерини.

М’ята перцева в медицині

Завдяки вмісту в м’яті активних компонентів, ця рослина має масу корисних властивостей, які широко використовуються як у традиційній, так і в народній медицині.
Одним з найбільш яскраво виражених ефектів м’яти є седативний. Вона входить до складу різних заспокійливих засобів, а прихильниками народної медицини використовується в складі м’ятного чаю. Вважається, що м’ятний чай знімає стрес і роздратування, розслабляє, покращує сон.
М’ята нормалізує роботу травного тракту, надаючи спазмолітичний і жовчогінний ефекти, усуваючи здуття кишечника і запори.
Відомі також і антисептичні властивості цієї рослини. При застуді високою ефективністю відрізняється трав’яний чай з м’яти, деревію (тысячелистника) і бузини в рівних співвідношеннях. М’ята, завдяки високому вмісту фітонцидів, продезинфікує, бузина зніме набряк з дихальних шляхів, а деревій нормалізує температуру тіла.
Позбутися від нав’язливого кашлю можна приймаючи відвар м’яти або за допомогою інгаляцій ефірного масла м’яти.
Свіже листя м’яти, прикладене до чола, допоможе знизити інтенсивність головних болів.
Рослина має властивість знижувати підвищений артеріальний тиск.
Знеболюючий і протизапальний ефекти м’яти дозволяють використовувати її місцево при невралгіях, артритах і міозитах.
Завдяки вмісту естрогенів м’ята сприяє підвищенню статевого потягу у жінок.

Олія м’яти перцевої

Олія м’яти перцевої, напевно, найвідоміша та найпопулярніша з ефірних олій у світі і займає місце поряд з олією лавандовою. Важко уявити, що нею не лікують і від чого вона не може допомогти.
Ефірна олія м’яти використовується в ароматерапії і медицині: вона охолоджує, знімає запалення, заспокоює нерви, полегшує біль в м’язах при місцевому, зовнішньому застосуванні. Також вона має антимікробні, противірусні, протигрибкові, антиоксидантні властивості, усуває неприємний запах з рота і проблеми травлення. Олія м’яти перцевої – перший засіб при нудоті, спазмах і болях у шлунку.

  • зменшує болі в животі – природна альтернатива таблеткам;
  • заспокоює травні проблеми;
  • освіжає подих;
  • знімає головний біль – розслабляє напружені м’язи, тому ефективно допомагає при головному болі напруги. Для цього масло м’яти перцевої потрібно втирати на лобі і скронях;
  • має протимікробні властивості;
  • очищає дихальні шляхи – при болях в голота в горлі і ангіні місцеве зрошення розчином у воді олії м’яти перцевої допомагає зняти біль і запалення в горлі. Прийнята всередину ефірна олія негайно прочистить ніс і бронхи. Вона діє як відхаркувальний засіб і може забезпечити полегшення при простудних захворюваннях, кашлі, синуситі, бронхіальній астмі, бронхіті;
  • знімає напругу з м’язів – ефірну олію м’яти є дуже ефективним натуральним м’язовим релаксантом і знеболюючим;
  • скорочує апетит – досить нанести кілька крапель ефірної олії на віскі або груди або просто понюхати ватку з декількома краплями масла перед обідом;
  • є природним енергетиком – ефірну олію м’яти перцевої варто взяти в довгу автомобільну поїздку, в школу, на роботу або в будь-яке інше місце, де потрібно бути бадьорим і повним сил. Для тих, хто зіткнувся з синдромом хронічної втоми, масло м’яти перцевої – просто знахідка, воно може поліпшити увагу і концентрацію. Якщо кілька крапель олії капнути на сорочку дитини, перш ніж вона піде до школи або почне вчити уроки вдома – це поліпшить її концентрацію і увагу;
  • прекрасно знімає свербіж від укусів комарів і кропив’янки, особливо якщо олію м’яти змішати з олією лаванди;
  • є природним репелентом – комарі, мурахи, павуки, таргани, миші і мухи ненавидять аромат масла перцевої м’яти.

Відвар м’яти при болях в животі, для апетиту, при проносі, нудоті, печії

2 ст. ложки подрібненого листя м’яти залити 200 мл окропу, настоювати 30 хвилин. Приймати по третині склянки тричі на день за 15 хвилин до їди. Можна додати в настій 1 ст. ложку квіток календули – цей компонент допоможе зменшити біль у шлунку.

Відвар м’яти при нудоті та блювоті

1 ст. ложку подрібненого листя м’яти залити 200 мл окропу, укутати на 40 хвилин, процідити. Вживати всередину при нудоті по 1 ст. ложці, при блювоті – по півсклянки кожні 3 години.

При здутті живота та розладах шлунку

заварити чай з м’ятою або додати 1 краплю олії м’яти перцевої у воду і приймати до їди.

Для поліпшення функціонування підшлункової залози хворим на цукровий діабет

3 ч. ложки листя м’яти і 1 ч. ложку ретельно подрібненого кореня кульбаби залити 200 мл води, прокип’ятити 6-7 хвилин, настояти півгодини, процідити. Приймати по 50 мл перед їжею 3 рази в день.

Відвар м’яти при болях в серці

Приготувати настій з 1 частини м’яти, 1 частини ромашки і 0,5 частини валеріани, приймати його всередину по третині склянки 1 раз в день.

При болю в суглобах і м’язах

застосовують олію перцевої м’яти, змішану з олією лаванди.

Для зняття гарячкового стану, особливо у дітей

Щоб знизити температуру, змішати олію перцевої м’яти з кокосовою або оливковою олією і намазати нею шию дитини і нижню частину ніг – замість аспірину або інших препаратів.

Для полегшення зубного болю, у тому числі коли ріжуться зубки у дітей

Змішати олію перцевої м’яти з оливковою в співвідношенні 1:1 і втирати в область ясен.

Настій для усунення неприємного запаху з рота

1 ст. ложку м’яти залити 0,5 літра окропу, 2 години настояти, процідити. Полоскати порожнину рота в міру необхідності.

М’ятний відвар для зменшення неприємних проявів клімаксу

2 ч. ложки подрібненого листя м’яти залити 500 мл гарячої води, закип’ятити. Вживати по 0,5 склянки 3 рази на день.

Для лікування грибкових уражень пальців ніг

М’яту перемішати з сіллю, накладати цю суміш між пальцями щодня на 1 годину до повного зникнення симптомів захворювання.

Для покращення стану шкіри при екземі та псоріазі

Ефірну олію м’яти змішати з лавандовою, застосувати зовнішньо.

Засіб від опіків і наривів

Зелене листя прикладають крізь полотняну ганчірку на опіки, нариви.

Протипоказання

  • діти до 6 років;
  • пацієнти, які проходять курс гомеопатичних процедур (не можна поєднувати з фітопрепаратами);
  • індивідуальна непереносимість;
  • алергічні реакції;
  • тривале застосування без перерви і на ніч може викликати безсоння і нервове збудження.

М’ята перцева в косметології

М’ята благотворно діє на шкіру, роблячи її пружною і м’якою, зволожуючи, очищаючи і знімаючи запалення, тому її успішно застосовують і в домашній косметології.
Часто використовується для швидкого зняття роздратування шкіри після зіткнення з травмуючими факторами або речовинами – у поєднанні з олією лаванди (1:1) м’ята бореться із запаленням і роздратуванням на шкірі, в тому числі заспокоює її і знімає сильне свербіння внаслідок алергії, укусів комах або опіків від отруйних рослин. Також добре діє проти вугрів і прищів, а місцеве застосування даної суміші ефективно щодо псоріазу та екземи.
Головною властивістю олії м’яти при використанні для шкіри обличчя є підвищення захисних функцій шкірного покриву. Її застосування при догляді за шкірою стимулює кровообіг і робить колір обличчя більш однорідним (рівним).
Ароматичне масло м’яти ефективно справляється з судинними малюнками на поверхні шкіри, бореться з акне, причому більш ефективно на ранніх стадіях.
Олія не забиває пори, корисна для будь-якого типу шкіри, особливо для жирної і проблемної, схильної до акне.
Додавання олії м’яти в засіб по догляду за шкірою (на одне застосування досить 1-2 крапель) додасть йому антисептичні властивості.

Засіб від почервоніння та запалення шкіри

З’єднати по 1 ч. ложці олії жожоба і вітаміну Е, додати 2 краплі олії м’яти. Склад наносити на проблемні ділянки на ніч. Засіб ідеально підійде тим, кому не підходить масло чайного дерева.

Для заспокоєння запаленої шкіри

Змішати олію перцевої м’яти з лосьйоном для тіла для відчуття охолодження і приємного аромату.

Для зміценення волосся

Додати трохи олії м’яти в звичайний шампунь або ополіскувач – і можна насолоджуватися красою і ароматом волосся після миття, а заодно зупинити втрату і витончення волосся. Вранці ж ця процедура не тільки стимулює і оздоровить шкіру голови, а й змусить остаточно прокинутися і активізує розум! Також олія м’яти перцевої позбавить від лупи і вошей, якщо вони є.

Майоран

У кулінарії багатьох країн майоран користується великою популярністю. Він має стійкий аромат і пряний, трохи пекучий смак, трохи нагадує чебрець. Майоран покращує смак несолоних страв і полегшує перетравлення важкої і жирної їжі.

Продовжити читання “Майоран”

Базилік

Різноманіття базиліку дуже велике – до 160 сортів. Рослини відрізняються розміром, формою і кольором листя, ароматом (лимонним, перцевим, гвоздиковим, ментоловим, анісовим).
Але базилік – не тільки спеція, здатна прикрасити своєю присутністю салат або м’ясо. Він має лікувальні та магічні властивості.

Продовжити читання “Базилік”

Кмин

Сьогодні відомо близько 30 різних видів кмину. Його насіння вже більше 3000 років використовують як пряність і як натуральний лікувальний засіб від різних захворювань.

Продовжити читання “Кмин”

Орегано (материнка звичайна)

орегано

Це унікальна спеція, якій знайдеться місце майже в кожній страві. У їжу можна вживати як сушене листя, так і свіжий орегано. Зазвичай в кулінарії використовується у вигляді листя або квіткових бруньок.

Продовжити читання “Орегано (материнка звичайна)”

Естрагон (тархун)

Естрагон, один з видів полину, нагадує її тільки зовнішнім виглядом, оскільки абсолютно позбавлений гіркоти. Естрагон відомий нам як тархун, хоча в народі його частіше називають драгунів-травою і страгоном.

Продовжити читання “Естрагон (тархун)”

Зіра (кумін)

Інші назви рослини – зера, римський тмин, кмин, кмин тминовий, кумін, каммун.
Розрізняють два різновиди зіри: кірманская зіра – чорного кольору, дрібна, гостро-ароматна та перська зіра – жовтуватого кольору, ароматна.

Продовжити читання “Зіра (кумін)”

Чебрець (тимьян)

Чебрець – це пряність з яскраво вираженим ароматом і гіркуватим пряним смаком. У вигляді спеції використовують його висушене листя, а ефірна олія чебрецю популярна в косметології та фармацевтиці.

Продовжити читання “Чебрець (тимьян)”

Коріандр (кінза)

коріандр

Більшість людей помиляється, думаючи, що кінза і коріандр – це різні прянощі. Насправді коріандром прийнято називати насіння рослини, а його зелень – кінзою. Інші назви: кишнець, коляндра, колендра, кішніші, клоповник.

Продовжити читання “Коріандр (кінза)”

Бодян

Бодян (або зірочки анісу, або китайський аніс, індійський, сибірський, корабельний аніс) насправді родич магнолії. При помелі бодян виділяє запах, схожий на анісовий, тому часто його називають анісом зірчастим. Насправді бодян духмяний і має солодкуватий смак з деяким відтінком гостроти та свіжості. А аніс у смаку містить нудно-солодкий відтінок.

Продовжити читання “Бодян”