Моцарела – один з найулюбленіших сирів в італійській кухні. Без моцарели важко уявити собі піцу або лазанью, а все завдяки тому, що при нагріванні, навіть тривалому, моцарела легко плавиться і не стає резиновою.
Моцарела з підвищеним вмістом вологості приємніша на смак свіжою, її їдять просто так. Моцарела зі зниженим вмістом вологості значно твердіша, саме її використовують в приготуванні гарячих страв.
Спочатку моцарелу робили з молока буйволиць. Згодом до буйволячого стали додавати коров’яче, а пізніше стали робити повністю з коров’ячого молока. Виробництва, де моцарелу готують з молока буйволиць (mozzarella di bufalo), ще залишилися – такий сир виходить ніжнішим і жирнішим. До назви «коров’ячої» моцарели вищої якості часто додається позначення fior di latte ( «квітка молока», найкраще, що можна витягти з молока), іноді fior fiore (краще не буває).
Зазвичай моцарела продається в формі кульок розміром з дитячий кулак, але є й інші форми: bocconccini – кульки діаметром 2,5 см і ciliegini – розміром з вишню. Часто таку моцарелу продають маринованою в оливковій олії з травами. Буррата – мішочек з моцарелової пасти з божественно ніжною серцевиною з густих вершків і «стружки» з моцарели. Якщо моцарелу підсушити і закоптити над шкаралупою горіхів пеакн, вийде сир скаморца. А з сироватки, що залишилася після виробництва моцарели, готують інший сир – рикоту.
Всі види цього сиру швидко псуються, тому купувати моцарелу про запас не варто.
Трохи залежалу коров’ячу моцарелу, яка вже не така смачна у свіжому вигляді, можна пустити в справу, приготувавши Mozzarella in carrozza – обсмажені сендвічі з моцарелою. Рідини моцарела виділяє зовсім небагато, і сендвіч не розмокає.