Аджван

Аджван також називають ажгоном, айованом, індійським, коптським або ефіопським кмином. Його смугасте червоно-коричневе насіння за формою нагадує велике насіння селери, а за ароматом – різку та їдку версію чебрецю.
Аджван є також ліками, які використовують (зокрема в Індії) як засіб для лікування діареї, метеоризму та інших шлункових розладів. Іноді насіння аджвану жують цілими, але частіше ліки вживають у вигляді «води омум» – близької родички тієї кропової води, якою знімають шлункові кольки у немовлят.
Сьогодні кулінарне застосування аджвану обмежене, але іноді він спливає в рецептах індійських закусок і пряних страв, наприклад коржів паратха. Входить аджван і в страви з нутового борошна (бесана), зокрема в закуску бесан сів: апетитну, помірно гостру локшину з бесану, яку їдять під час свята Дівалі. Іноді в індійських рецептах під виглядом аджвану фігурує любисток. У будь-якому випадку насіння цих рослин продаються цілими і перед використанням їх швидше розчавлюють, ніж розтирають.
Англо-індійське «Повне повчання для індійського господаря і кухаря» (The Complete Indian House-Keeper and Cook, 1888) рекомендує робити домашню «воду омум» з розрахунку 1 фунт (453,5 г) насіння аджвану на дві пляшки води об’ємом одна кварта кожна (1 англійська імперська кварта = 1,14 л).
Аджван вважався хорошим засобом при ревматизмі, артриті та (в суміші з теплим молоком, часником і кунжутною олією) болю у вухах. Ним також лікували астму, кашель та інші респіраторні захворювання, використовували при неприємному запаху з рота. Деякі популярні керівництва з аюрведичної медицини рекомендують для полегшення мігрені загортати невелику кількість насіння аджвану в сигаретний папір і курити їх. Ті, що не палять, можуть досягти такого самого ефекту, наносяччи на лоб пасту з подрібненого насіння аджвану.