Гвоздика – дуже сильна пряність, тому при приготуванні їжі її слід використовувати в дуже маленьких кількостях. Інакше вона може не тільки пересилити аромат будь-якої іншої спеції, але і забити собою природний смак продуктів.
Гвоздика в кулінарії
При тривалому нагріванні пекучість смаку посилюється, а запах послаблюється. Тому гвоздику не рекомендується додавати до страв, що потребують тривалої за часом теплової обробки.
Для приготування страв краще використовувати цілу гвоздику, а для соусів – мелену. Для тих виробів, де не потрібна гіркота (в солодких стравах або кондитерських виробах), краще використовувати головки (капелюшки) гвоздики.
У м’ясні страви та маринади для додання їм відтінку гіркуватості краще додавати черешки.
У м’ясо, страви з рисом, фрукти, підготовлені до запікання, найкраще увіткнути кілька цілих бутонів гвоздики.
Гвоздику в кулінарії найкраще вживати в складі різних спецій. Для приготування соусів більше підійде в якості добавки чорний перець, в кондитерських виробах – кориця.
Норми та час закладки гвоздики
- в бульйони, супи, компоти – 1-2 бутона на 1 л рідини за 3-5 хвилин до готовності,
- в м’ясні страви – до 2 бутонів за 10-15 хвилин до кінця приготування; при тушкуванні гвоздику застосовують в цілому вигляді, при смаженні – в меленому,
- в тісто та фарш – в процесі замісу, до початку теплової обробки, в тісто найчастіше закладають 4-5 бутонів гвоздики на 1 кг його маси,
- в сирних пастах – не більше 2-4 мелених бутонів гвоздики на 1 кг сиру,
- в ягідних, фруктових і овочевих маринадах – 3-4 г на 10 л заливки,
- в грибних маринадах – 2 г на 10 кг продукту.
Якщо поряд з гвоздикою використовуються інші прянощі, її норму слід зменшити приблизно наполовину.
Харчова цінність у 100 грамах:
Білки – 6 г
Жири – 20 г
Вуглеводи – 27 г
Зола – 34 г
Вода – 6 г
Калорійність – 274 ккал
Гвоздика висококалорійна. Близько 20% спеції становить ефірна олія, багата цінними ароматичними сполуками (евгенолом, каріофіллеомом, ілангеном тощо). Найціннішою складовою гвоздики є евгенол (85%) – гвоздична олія. Саме вона надає прянощі такий специфічний аромат.
У складі висушених суцвіть знаходяться: бета-каротин, основна маса вітамінів групи В (В1, В2, В3 або РР, В4, В6, В9), аскорбінова кислота, токоферол (вітамін Е) і філлохінон (вітамін К).
Мінеральні речовини представлені мікро- і макроелементами: калій (1020 мг на 100 г), кальцій (632 мг на 100 г), натрій (277 мг на 100 г), магній (259 мг на 100 г), фосфор, залізо, марганець, мідь, селен, цинк.
Також в бутони гвоздики входять глікозиди, дубильні речовини.
Гвоздика в медицині
Гвоздика має обезболюючу, спозмолітичну, антимікробну, потогінну та сечогінну дії. Покращує травлення і усуває газоутворення, зміцнює шлунок і печінку. Гвоздика добре зігріває тіло, покращує пам’ять і кровообіг. Використовується для полегшення дихання при захворюваннях дихальних шляхів. Відваром з неї лікують хвороби очей.
Завдяки великому вмісту вітамінів групи В пряність прискорює відновлювальний процес після фізичної або психічної перевтоми, знімає напругу, заспокоює.
Ефірна олія гвоздики нормалізує менструальний цикл, допомагає при лікуванні безпліддя, стимулює родову діяльність, а також уповільнює процес старіння. Це активний афродизіак, що несе впевненість у своїй привабливості, підсилює потяг.
Гвоздична олія – чудовий антисептик і ефективний засіб від зубного болю.
Гвоздика в косметології
Ефірна олія гвоздики має антиоксидантні властивості, що дозволяє використовувати її для відновлення тонусу шкіри, що в’яне.
Антицелюлітний скраб для тіла на прянощах гвоздики
Порошок гвоздики – 1 ст. ложка
Олія оливкова (мигдальна) – 200 мл
Ефірна олія лимона – 4 краплі
Гвоздику подрібнити в кавомолці до стану борошна, висипати в скляну посудину та залити мигдальною (оливковою) олією, перемішати. Додати ефірну олію лимона, збовтати.
Масажну олію для схуднення застосовувати для антицелюлітного масажу.
Зберігати в щільно закритій посудині в холодильнику.
Протипоказання
- виразкові ураження гастродуоденальної області (гвоздика відноситься до розряду пекучих прянощів і дратує слизову оболонку органів травлення),
- гастрит з підвищеною кислотністю,
- гіпертонія,
- вагітність (гвоздична олія впливає на тонус матки і гормональний фон),
Дозування
Гвоздична олія досить активно подразнює шкіру, тому її ніколи не використовують в чистому вигляді або при високій концентрації. Оптимальною вважається 1% доза. Рекомендації з дозувань перевищувати не можна в жодному разі навіть на 1 краплю олії.
Не можна поєднувати застосування цієї олії з станами нервової збудженості і гіпертонічних кризів.
Гвоздичну олію приймають і всередину, але з великою обережністю:
- з хлібом, медом або варенням до 3 разів на день можна приймати тільки по 1 краплі гвоздичної олії;
- для лікування розладів травлення – в суміші з 2 частинами рослинної олії;
- як знеболюючий засіб 2 краплі розчиняють у чайній ложці меду.
Для стандартних методів ароматерапії дозування зменшена:
- для аромамедальйону використовують не більше 2 крапель гвоздичної олії;
- для аромалампи – до 4, при цьому «знайомство» починають завжди з 1 краплі;
- в злегка теплу аромаванну можна додати не більше 4 попередньо розведених крапель аромаолії.
Для нанесення на ясна: суміш 6 крапель гвоздичної олії з 15 г базової (або по 3 краплі апельсинової і гвоздичної олії на ту ж кількість основи).
Для ран, що погано гояться, або інфікованих: суміш 100 г води і 30 крапель гвоздичної олії.
Для масажу: не більше 4 крапель аромаолії.
Для створення лосьйону від комах: 4 краплі олії додати до 10 мл будь-якої базової олії.