Гречка насправді не відноситься до зернових. Це родич щавлю.
В Європі гречка появилася тільки в XV столітті, там її називали язичницьким, турецьким чи арабським зерном, оскільки традиція вживати була ввезена іновірцями. А слов’янська назва – «грецьке зерно», за однією з версій, виникла від того, що спочатку гречку стали обробляти при монастирях грецькі ченці.
У всьому світі, окрім слов’янських країн, гречку відносять до дорогих продуктів здорового харчування.
Рекордсменом серед круп за «цілющою» силою та енергетичною цінністю можна назвати гречку. За змістом незамінних амінокислот білок гречки наближається до продуктів тваринного походження – недарма вона вважається рівноцінною заміною м’яса, а за їхнім спільним складом його можна порівняти з білками бобових.
Гречана крупа багата на вітамінами, а за кількістю вуглеводів, білків і жирів вона має величезну перевагу перед іншими крупами. У гречаній крупі в 3-5 разів більше мікроелементів, ніж в інших злакових, і особливо багато заліза та кальцію, а також фолієвої кислоти і корисних амінокислот. При цьому гречка не містить глютену. Відрізняє цю крупу також висока калорійність: в 100 г – близько 320 ккал.
Гречка продається в очищеному, відполірованому і обсмаженоу вигляді.
Якщо насіння цілі, то вона називається ядриця, якщо роздроблені, то проділ або січка. Обкатана гречана крупа називається смоленською.
На Русі з гречки здавна мололи борошно, однак через відсутність клейковини (глютену) воно непридатне для випічки хлібу («гречаний хліб» зараз печуть із суміші пшеничного та гречаного борошна), і з неї робили млинці, оладки, коржі, галушки. З гречки виходять дуже смачні супи та запіканки. Ця традиція жива і сьогодні, але деякі страви, наприклад, гречники, які колись були однією з основних пісних страв і частенько подавалися до щів, забуті.
- Перед тим як варити гречку, не варто замочувати крупу у воді. Після такої маніпуляції каша дійсно вийде ніжнішою, але при цьому з гречки вимивається більша частина корисних речовин.
- Не варто наливати в каструлю з гречкою занадто багато води. Оптимально: в каструлю налити стільки рідини, щоб вона покрила гречку на таку ж висоту, яку займає сама крупа. А можна її і зовсім не варити.
Час приготування
Світла, необроблена ядриця вариться 30-40 хвилин, Але в продажу тепер в основному є пропарена ядриця – вона темного кольору, її можна приготувати хвилин за 15-20. З проділу у нас здавна варять кашу-розмазню для немовлят.
Географія
Крім слов’янських країн і Франції, де в Бретані традиційно печуть тонкі гречані млинці крепи, гречка у вигляді борошна є традиційним і дуже характерним елементом національної кухні Японії. Тут виробляють тонку, довгу і дивно ніжну гречану локшину соба. Вищий пілотаж для кухаря – зуміти зробити локшину тільки з гречаного борошна, без додавання пшеничного. Собу подають холодною або гарячою з різними наповнювачами: овочами, грибами, м’ясом, морепродуктами або ж просто з соєвим соусом.
Макаронні вироби з гречки роблять в швейцарських і італійських Альпах. Ця паста по-італійськи називається піццоккері, правда, до піци вона ніякого відношення не має.
У Південно-Східній Азії їдять листя і пагони гречки – їх підсмажують, кладуть у супи, салати, маринади, використовують як приправу для м’ясних страв.