Національна кухня Туреччини бере свій початок ще з часів кулінарних традицій кочових тюркських племен. Протягом декількох століть на турецьку кухню впливали арабська, середземноморська, іранська, індійська та кавказька кухні.
Трапезу в національній кухні Туреччини прийнято починати з першої страви. Причому це однаковою мірою стосується не тільки обіду, а й сніданку, і вечері. Як правило, туристам пропонують покуштувати:
- мерджімек чорбаси – густа юшка з червоної сочевиці;
- балік чорбаси – рибний суп;
- ішкембе чорбаси – суп з яловичих тельбухів із додаванням оцту та часнику;
- яйла чорбаси – рисовий суп з м’ятою і йогуртом;
- джажик – холодний суп зі свіжих огірків з рисом, йогуртом і приправами.
Але найпопулярнішим турецьким супом є «тархана чорбаси» – суп з тархани. Тархана – це дріжджове тісто з пшеничного борошна, в яке додають червоний перець, цибулю, порошок з висушених і перемелених томатів і різні приправи. Потім цю суміш висушують на сонці і подрібнюють.
Для приготування м’ясних страв в турецькій кухні використовують яловичину, баранину і козлятину. Свинину, як і в багатьох мусульманських країнах, тут не їдять. Одна з найпоширеніших м’ясних страв – «кебаб». Існує кебаб по-адансики (м’ясний фарш з різними прянощами, запечений на вугіллі). Варто спробувати «кюфте» – у фарш з баранини додають яйце, цибулю, спеції, потім формують кульки. Турецькі «кюфте» бувають вареними, смаженими і запеченими.
Не менш смачний і турецький шашлик, особливо «донер» (великий шматок баранини нанизують на вертикальний гриль і, в міру засмажування, зрізають зовнішній шар м’яса тоненькими шматочками.
«Турецький плов» буває не тільки з рису, а ще гороховий, вермішелевий, пшеничний. Для приготування плову використовують баранину і курку, додаючи сухофрукти, фісташки, зелень, помідори, цибулю.
Особливе ставлення в національній кухні Туреччини до хліба. Викидати хліб категорично не можна – це вважається великим гріхом. У ресторанах і кафе Туреччини в якості хліба подають:
- піїту – товстий корж із дріжджового тіста;
- екмек – традиційний білий хліб;
- гезлеме – корж із тонкого тіста з начинкою з сиру, шпинату, сиру, фаршу.
Інші не менш популярні борошняні вироби:
- сіміт – бублики, посипані зверху кунжутом;
- лахмаджун – особлива турецька піца;
- берек – запечені рогалики з сиром, зеленню і спеціями.
Величезний вибір в турецькій кухні десертів і солодощів. Існує навіть спеціальне свято солодощів – «Шекер-байрам». У ці дні прийнято пригощати гостей шербетом, мигдалем в цукрі, пахлавой, лукумом і іншими смаколиками. З десертів найулюбленіші:
- мухаллебі – солодкий молочний кисіль з рисової муки;
- фаршировані персики;
- айвовий пудинг;
- ревані – пиріг з манки в сиропі;
- сютлач – рисова каша з молоком і ваніліном;
- пекмез – сироп з виноградного соку;
- кабак татлиси – ласощі з вареної гарбуза з цукром;
- локма – кульки з тіста, приготовані у фритюрі і залиті сиропом.
Національними напоями в кухні Туреччини вважаються кава по-турецьки і чай (в основному чорний). Також в Туреччині п’ють: айран – освіжаючий напій; шалгам – кислуватий напій з турнепсу; салеп – рідкий і гарячий молочний продукт; різні соки і мінеральну воду.
З міцнішого популярністю користується «раки» – анісова горілка міцністю від 40 до 70 градусів (прийнято перед вживанням розбавляти водою 1:3).